Ювилеї

ЕКУМЕНИСТА И ЕРУДИТА

(Ґу 75-рочнїци од народзеня о. мр Романа Миза)

Мено и особу о. мр Романа Миза напевно нє потребне окреме представяц нашей церковней, културней и науковей явносци. Його вецейдеценийне присуство у духовним и националним живоце Руснацох и Українцох Сербиї, Горватскей и Босни и Герцеґовини єдинствени приклад цалосного служеня Церкви и народу котри у нашим стредку нє ма аналоґиї. Священїк, новинар, редактор, историчар, прекладатель, библиоґраф, професор, културни и явни роботнїк – то лєм найзначнєйши обласци творчого анґажмана о. мр Романа Миза, без котрого би наш духовни профил нє лєм мал иншаки випатрунок, алє би и кажда з начишлєних обласцох була худобнєйша.

Отец Роман Миз ше народзел 14. авґуста 1932. року у Дрогобичу (Україна), у священїцкей фамилиї, од оца Богдана и мацери Мариї нар. Тимчишин. Мизово анґлийского походзеня, о чим шведочи фамилийна традиция и презвиско. Його оцец бул парох у Липовлянох, у Горватскей, дїдо Осиф парох у Медвежи, у України, прадїдо Емил и прапрадїдо Петро парохове у Зборове, тиж у України.

Року 1933. як дзешецмешачне дзецко, з родичами приходзи до Югославиї, до Липовлянох, дзе закончел основну школу. Класичну ґимназию з осем роками ученя латинского язика закончує у Заґребе и 1951. року поклада матуру. Уписує ше на Католїцки богословски факултет у Заґребе, котри после другого року студийох претаргує пре одход до войска, котре служел у Скопю, алє го после осемнац мешацох служеня знова предлужує. После шейсцох рокох порядного студираня женї ше 29. новембра 1958. року зоз Ирину Меленюк, а 19. децембра 1958. року владика Гавриїл Букатко пошвецує го у Заґребе за священїка и посила як помоцнїка ґу хорому оцови Богданови до Липовлянох.

У своїм малженстве маю двойо дзеци: дзивку Дарию (1960), одату за Звонка Вучинца – жию у Новим Садзе, и сина Игора (1962), оженєтого зоз Зирку Кальваровску, котри як священїк жиє и службує у Нємецкей.

Медзитим, после пошвецаня о. Роман Миз и далєй студира. У його штирох индексох уписани 16 роки студийох (32 семестри), од чого половка на Богословским факултету, а половка на других трох факултетох: Українским шлєбодним факултету у Минхену (история), Филозофским факултету у Заґребе (югославянска литература и история уметносци) и Филозофским факултету у Новим Садзе (история). Українски шлєбодни универзитет у Минхену припознава му, пре постдипломни студиї, ступень маґистра и такой уписує докторандски семестри и приявює при проф. др Наталиї Полонскей докторску тезу з историї – Українци у Югославиї. Алє, нє пощесцело ше му, а то ше повтори ище два раз кед слово о його науковей кариєри. Пре зацагнути одношеня медзи бувшу СФРЮ и СР Нємецку (Югославия теди припознала Нємецку Демократичну Републику) длугши час нє мог достац нємецку визу, а вец проф. Полонска умарла.

Року 1976. вибрани є на истим Универзитету у Минхену за асистента на Катедри за историю духовносци Восточней Церкви, котру водзел о. проф. др Иван Гриньох. Тераз го, заш, надвладика Гавриїл Букатко нє пуща пре потреби у Владичестве, гоч ше спочатку тому зрадовал и пристал же би пошол до Минхену.

Под конєц 1986. року о. Роман Миз меновани за члена Института за екуменску теолоґию и диялоґ Католїцкого богословского факултета у Заґребе, а на початку 1987. року, 28. януара, вибрани є за секретара того Института. У тот час реактивує процес здобуваня ступня маґистра и на Богословским факултету, уписує ище єден рок студийох, поклада испити, прията му и теза „Нива” як жвератко Українскей Грекокатолїцкей Церкви  медзи двома войнами (ту обробени период кед „Ниву” ушорйовал Гавриїл Костельник), алє – умера ментор, проф. др Йосип Турчинович.

Од 1994. року вон професор теолоґиї екуменизма и историї Восточних Церквох на Теолоґийно-катехетским институту у Суботици-Новим Садзе. Слїдующого, 1996. року бул меновани за преподавателя пастирского богословя на Львовскей духовней академиї, алє то нє було зисцене и о. Роман Миз нє пошол до Львова.

Єден час преподавал на Високей баптистичней теолоґийней школи у Новим Садзе, а два тижнї и на Богословиї и Ивано-Франковску (Україна).

Ище кед бул у Липовлянох, 1960. року о. Роман Миз меновани за декана Славонского деканата. На тей длужносци остал до 1966. року. Року 1968. премесцени є за пароха до Нового Саду, дзе и нєшка службує. Надвладика Гавриїл Букатко менує го за члена Священїцкей ради Крижевского владичества, а од 1983. до 1996. року бул член Конзисториї, совитнїк владики. У истим чаше бул и член Священїцкей ради, член Пасторално-катехетскей ради и водитель Колеґиюма випитовательох на испитох младих священїкох. Року 1996. задзековал на шицки тоти членства и длужносци. Року 1985. Римски Апостолски Пристол меновал го за протоєрея-ставрофора, або хрестоносного протоєрея.

Отец Роман Миз добри казательник, шейсц и пол рока писал казанї на українским язику за Радио „Шлєбода” (Минхен). Водзел мисиї и духовни вежби у велїх парохийох дакедишнєй Югославиї, Нємецкей (Билефелд, Минхен, Есен, Минстер, Гамбурґ, Диселдорф), Белґиї (Шарлеруа, Тамин), Италиї (Рим, два раз у Малей и раз у Велькей семинариї) и ЗАД (Чикаґо, Филаделфия).

Активни є член Екуменскей ради Войводини (1997. року участвовал на Другим екуменским конґресу у Ґрацу, Австрия), член Товариства священїкох св. Андрея – Европска обласц. Од 2003. року член є Управного одбору Екуменскей гуманитарней орґанизациї у Новим Садзе.

Окрем церковних асоцияцийох, вон член Матици сербскей (Нови Сад), Українского ґенеалоґийного и гералдичного дружтва (Маями, ЗАД), Українского историйного дружтва (ЗАД – Европа), Союзу фолклористох Войводини (Нови Сад). Од 1988. року дописни є член Наукового товариства „Тарас Шевченко” (Нюйорк-Париз), котре у новши час обновене у Львове. Од 1997. року о. Роман Миз предсидатель Асоцияциї українистох Югославиї при славистичним оддзелєню Филозофского факултета у Новим Садзе.

Бул член Предсидательства Союзу Руснацох и Українцох Югославиї и предсидатель Союзу (1994-1995), член Предсидательства Дружтва за українски язик, литературу и културу Войводини. Вон и член Союзу колекционерох, та достал даскельо златни и даскельо стриберни медалї за свойо колекциї. Член є и Новосадского клубу.

Од 1998. року о. Роман Миз член Комисиї за одношеня зоз вирскима заєднїцами городу Нового Саду.

Участвовал на велїх наукових конференцийох, зоз замеркованима рефератами на українистични и русинистични теми, котри шицки обявени у окремних зборнїкох. Реферати и преподаваня читал у Минхену, Пряшове, Филаделфиї, Чикаґу, Банялуки, Суботици, Заґребе, Новим Садзе, Сурчину, Руским Керестуре, Вербаше и других местох.

Порихтал библиоґрафию о жительстве Карпатского ареала до 1977. року, коло 12 000 єдинки. Библиоґрафию позитивно оценєли др Олекса Мишанич, др Никола Ґаврилович и др Янко Сабадош. Подаровал ю Универзитету у Ужгородзе, дзе и нєшка стої нєвихаснована.

Занїма ше и з публицистику и журналистику. З тей обласци перши му написи обявени у армийских новинох „За победу”, у Скопю. Року 1962. виходзи му обсяжна публикация (алє без його подпису!) Ювилейни шематизем Крижевского владичества, на горватским язику. У Липовлянох порихтал перши руски повойнови церковни календар Винец лїта (1965). У тим месце почал видавац на українским язику вирски часопис „Християнське життя”, алє його виходзенє дораз на початку було на административни способ онєможлївене.

Свойо науково и публицистични роботи о. Роман Миз друковал у вецей як 40 новинох и часописох на горватским, сербским, руским и українским язику. 

Отец Роман Миз и редактор. Року 1967. порушал и водзел емисиї на українским язику на Радио Банялука. Од 1992. до 1999. року главни є и одвичательни редактор радио-емисиї на українским язику Радио Нового Саду „Українські обрії”, першей такей емисиї у историї того Радия. Бул редактор українских емисийох на Телевизиї Нови Сад (2003-2004), а тераз є, од 2004. року, одвичательни редактор українских и руских радио-емисийох на Радио „Мария” у Новим Садзе. Року 1993. порушал Библиотеку „Мемориял 250”, а од януара 1994. року порушал видаванє мешачного християнского часописа „Дзвони”. Од априла 1998. року видава и редаґує парохиялни новини-часопис „Новосадски дзвони”. Сотрудзує зоз своїма прилогами и у радио-емисийох на руским язику.

Нє треба забуц же о. Роман Миз инициятор виробку Енциклопедиї Руснацох и Українцох Югославиї, чий виробок пред вецей роками пренєшени на Катедру за руски язик и литературу у Новим Садзе. Сотрудзовал и сотрудзує у енциклопедийох и лексиконох: Енціклопедія українознавства (Париж-Нью Йорк), Enciklopedian of Ukraine (Торонто-Буффало-Лондон), Religijsko-pedagoško-katehetski leksikon (Заґреб), Енціклопедія української діаспори (Київ-Нью Йорк-Чикаґо) и Енциклопедийа Новог Сада (Нови Сад).

Отец Роман Миз пише на українским, руским, сербским и горватским язику, а преклада зоз шицких славянских и зоз латинского язика.

Кед Новосадска парохия 1980. року означовала 200 роки свойого иснованя и дїялносци, о. Роман Миз достал грамоту зоз благословом Папи Римского Йоана Павла Другого. З нагоди 100-рочнїци приселєня Українцох до Босни, 1990. року достал Златну плакету, а 1996. року, з нагоди 5-рочнїци нєзависносци України, предсидатель України Леонид Кучма привитал го зоз окремну грамоту и подзековал за його „вельке особне доприношенє у будованю Нєзависней України”. Року 2001. достал Почесну грамоту и златну значку Влади України, а 2002. року Новемберску повелю городу Нового Саду.

У Апостолским еґзархату, котри Римски Апостолски Пристол основал 2003. року за грекокатолїкох у Сербиї и Чарней Гори, о. Роман Миз совитнїк Владики од самого початку, а у рамикох Епископскей конференциї „Святи Кирил и Методий” на териториї Сербиї, Чарней Гори и Македониї член є Ради за питаня екуменизма и медзирелиґийного диялоґу, член Ради за питаня средствох масовного информованя и член Комитету котри пририхтує снованє Богословского факултету.

У рамикох своєй священїцкей дїялносци окреме ше трудзел же би Церква достала цо вецей священїкох. Його два парохиї – Липовляни и Нови Сад – дали седем священїкох, а хвильково на студийох єден богослов у Риме.

Седемдзешат пията рочнїца од народзеня о. Романа Миза нагода же бизме му пожадали ище вельо доброго здравя, вельо творчого успиху, на церковним и културно-науковим полю, Богу на славу, а нам шицким на хасен.

На многая лїта!

Микола М. Цап

БИБЛИОҐРАФИЯ ОКРЕМНИХ ВИДАНЬОХ о. РОМАНА МИЗА

АВТОРСКИ КНЇЖКИ

1.                  (Без наведзеного автора) Jubilarni šematizam Križevačke eparhije, Zagreb, 1962.

2.                  Ukrajinci u Lipovljanima i Novoj Subockoj, Novska, 1973.

3.                  Грекокатолицька парафія в Липовлянах – її початки та минуле, Новий Сад, 1973.

4.                  Увод до теолоґиї, Нови Сад, 1978.

5.                  Увод до Библиї, Нови Сад, 1978.

6.                  Увод до Святого Писма Старого Завиту І – взагальна часц, Нови Сад, 1978.

7.                  Увод до Святого Писма Старого Завиту ІІ – окремна часц, Нови Сад, 1979.

8.                  Християнска археолоґия, Нови Сад, 1979.

9.                  Jedna nova varijanta teorije o ćirilometodskom porijeklu glagoljice, Sarajevo, 1985.

10.             Тисячоліття – малий молитовник українця-католика, Новий Сад, 1989.

11.             Сторічний шлях – сторочна драга, Руський Керестур – Руски Керестур, 1991.

12.             Дар мудросци, Нови Сад, 1993.

13.             Священїки Осєцкого викарията, І, Нови Сад, 1993.

14.             Священїки Осєцкого викарията, ІІ, Нови Сад, 1994.

15.             Християнство – що це властиво?, Львів, 1994.

16.             Зоз скарбнїци християнскей култури, Нови Сад, 1994.

17.             На жридлох християнскей думки, І, Нови Сад, 1995.

18.             Дар розума, Нови Сад, 1996.

19.             Славни людзе и їх вира, Нови Сад, 1997.

20.             У Исусовим жемским отечеству, Нови Сад, 1997.

21.             Istočne Crkve, Novi Sad, 1997.

22.             Prvi ruski crkveni raskol, I, Novi Sad, 1998.

23.             Od Boga do sotone, Subotica, 1999.

24.             Keleti Egyházak, Szeged, 1999.

25.             Keleti Egyházak, Novi Sad, 1999.

26.             Kršćanski Istok, Veternik, 200l.

27.             Uvod u teologiju ekumenizma, Veternik, 2001.

28.             Vjerske sljedbe, Veternik, 2001.

29.             Religijska slika Evrope, Novi Sad, 2002.

30.             Слідами лемків, Новий Сад, 2002.

31.             З Исусом насамо, Нови Сад, 2003.

32.             Видзеня, наздаваня и намаганя, Нови Сад, 2003.

33.             Апостолски еґзархат, Нови Сад, 2003.

34.             Ukrajinci u Lipovljanima i Novoj Subockoj, Vukovar, 2004.

35.             Библия – слово Боже за шицки часи, Нови Сад, 2005.

36.             На каменю збудована, Нови Сад, 2006.

37.             Три конари християнства, Нови Сад, 2006.

ПРЕКЛАДИ КНЇЖКОХ

1.                  Na pragu trećeg milenijuma, Novi Sad, 2000.

2.                                      Magdalena Ponichter, Moji drugovi iz Galileje, Novi Sad, 2000.

3.                                      Андрій Копіловіч, Пустіть дітей до мене, Београд, 2001.

ЗРЕДАҐОВАНИ ЗБОРНЇКИ

1.      Християнський календар «Дзвони» 1995, Новий Сад, 1994.

2.      Матеріали до історії українців у Боснії, І, Новий Сад, 2004.

3.      Матеріали до історії українців у Боснії, ІІ, Новий Сад, 2006.

КОМПАКТ-ДИСКИ

1.      Наш Крачун, Новий Сад, 2004.