Медзи найвизначнєйших русинских/руских будительох-просветительох другей половки 19. вику сиґурно спада и Петро Кузмяк, як часто любиме повесц - перши школовани рускокерестурски учитель, гоч його дїло и робота вельо ширша од лєм роботи з дзецми у тедишнєй бачкерестурскей школи (як ше волал Руски Керестур, кед у нїм Кузмяк службовал). Того року, 13. янура, наполнєли ше 110 роки од народзеня Петра Кузмяка, и як з нагоди тей рочнїци наглашую нашо и иножемни публицисти - Кузмяк бул прекрасни предлужовач духовней и педаґоґийней традициї Александра Духновича.

И историчаре и публицисти з того простору - його современїки и терашнї - занїмали ше з животом и роботу Петра Кузмяка, наглашуюци його вельку значносц и доприношенє културному, просвитному, духовному, литературному, та народному розвою Руснацох у тедишнєй Австро-Угорскей - на Горнїци, а окреме на наших просторох. О Кузмякови у нас найвецей писали Дюра Латяк и Дюра Варґа, та дзекуюци їм, як и Васильови Сочка-Боржавинови, улога и значносц роботи Петра Кузмяка яснейша нєшкайшим ґенерацийом.

Петро Кузмяк народзени 1816. року у валалє Фолварк, нєшка Страняни у восточней Словацкей, у живописней долїни Верхнього Спишу (пред коло 20 роками, там ище стали муриска його родней хижи), нєдалєко од варошу Стара Любовня. Школованє почал у родним валалє, та у валалє Подолинци, ґимназию закончел у Дебрецину у Мадярскей, после чого, 1836. року ступел за монаха до Мукачевского манастиру. У манастире здобул можлївосц приготовиц ше за преподавательну роботу, з оглядом на числени церковни и науково кнїжки з котрима манастир розполагал на вшелїяких европских язикох, а чувал и велї уникатни памятнїки старорусинскей писменосци. Як пише Боржавин, манстирска библиотека була облюбене место младого Кузмяка, а крем мацеринского русинского, Кузмяк знал по мадярски, латински, нємецки, словацки, старославянски, а Дю. Латяк наводзи же ту швидко научел нашу руску бешеду, вироятно и сербску. У манастире почал писац власни стихи, пририхтовал ше и за хорского дириґента, а найвироятнєйше пре шлєбоднєйши дух и власне думанє, пришол до конфликтох з манастирскима власцами и 1838. року одходзи до Шамброну Спишского комитату, дзе учителює по 1841. рок. Познєйше, службує у сушедним валалє Якубянох, дзе бул дзияк-учитель, и там, нєдалєко од Старолюбовнянского замку, наставаю його лирични писнї як "Коровки, коровки, чом ся не пасете", "То моя мамочка-сива голубочка", "Понад Якубенков бучки ся розвили", хтори народ так полюбел же постали народни. Попри учительованя, у Якубянох Кузмяк успишно орґанизовал хор, аж и театрални колектив, та на сцену поставел драму А. Духновича - "ДобродŸтель превьŸшаєт богатство" ("Добродїй надвисшує богатство").

Як пише Латяк, под час мадярскей револуци 1848-49. року, Кузмяк бул загарештовани и одведзени до воєного лаґру, одкаль є пущени о два тижнї, бо ше му удало доказац же є нє виновати. Медзитим, предпоставка же власци будно провадзели кажди його крочай, та то найвироятнєйше була главна причина же глєдал премесценє до Бачкей, а Сочка-Боржавин гвари же на молбу бачванских Руснацох, темишварска инспектура Петра Кузмяка послала на роботу за школского учителя до тедишнєй конфесийней школи у Бачкерестуре, 1854. року.

Ту виховал нє єдну ґенерацию младих Руснацох, велї з нїх позакончовали и штреднї школи, бул перши учитель и нашим, познєйше визначним предняком - владики Дионизия Нярадия, др Гавриїла Костельника, керестурского пароха о. Михайла Мудрия, коцурского пароха о. Дюру Биндаса, крижевского каноника о. Димитрия Надя, вецей тедишнїм визначним учительком и учительом... Шицки школяре могли достац добре основне знанє, понеже Кузмяк бул надзвичайно интелиґентни, и попри воспитованя же би чували свою традицию, обичаї и културу, улял им и свидомосц о модернєйшим способе живота и ґаздованя. Сочка-Боржавин наводзи писанє Евґения Фенцика о Кузмякови у новинох "Листок" (з 1893. р.), дзе вон з такима словами охарактеризовал того рускокерестурского просвитителя: "Же Бачванє знаю по руски, за тото можу буц подзековни першенствено Кузмякови, бо нїхто анї пред нїм, анї после нього на литературу и руску ґраматику, у народних школох нє обрацал таку увагу. Шицки писнї, з хторима ше нєшкайша ґенерация на вешельох одушевює, научели Бачванє од Петра Кузмяка." Як дзияк, на вецей заводи формовал церковни хор и дириґовал з нїм, а попри других тедишнїх писательох и зазберовачох народного скарбу, и Кузмяк мал уникатни записи шпиванкох и стародавних звичайох, котри як народни маєток, придавал будуцим ґенерацийом.

Як гвари Дю. Латяк, же то наисце було так, служи нам и факт же Володимир Гнатюк, познати українски етноґраф и науковец, под час свойого пребуваня у Р. Керестуре 1897. року (дзе ше ище могол стретнуц зоз старим Кузмяком), праве од його школярох-вихованцох записал и найвецей руски народни писнї и прозни записи. Попри того, Кузмяк и у Бачкей писал свойо власни писнї, обявйовал их у тедишнїх новинох (и под псевдонимом), даскельо його писнї Михайло Врабель положел до зборнїка "РусскŸй соловей" (1890), а два його писнї - "ПрилетŸла зозуленька" и "СпŸвай жаворонку", находза ше и нашей першей Антолоґиї поезиї бачванско-сримских руских писательох (1963), дзе є охарактеризовани як "перши поета у нашим народзе".

Петро Кузмяк у Руским Керестуре як учитель робел 38 роки (од 54-ох цалосней учительскей роботи), после пензиї остал у Керестуре, медзитим, материялне положенє нє провадзело и його плодну просвитительну роботу. Мал седмеро дзеци, медзитим, Кузмякова фамелия знїкла з Керестура (у Словацкей и нєшка єст Русинох з презвиском Кузмяк) и нє зохабела за собу нїяки ґрунт. Нєшка нє познати анї гроб Петра Кузмяка на керестурским теметове, гоч познате же бул поховани "з лївого боку од главней капури".

Умар 13. януара 1900. року у Керестуре, а памятка на ньго заш лєм остала - прейґ мена рускокерестурскей Школи и бисти з його подобу, прейґ єдней улїци з його меном у Руским Керестуре, прейґ назви културно-уметнїцкого дружтва у Новим Орахове, зазначени є и медзи 100-найвизначнєйшима Руснацами з уметнїцким портретом Василя Скакандия з України... И з правом заслужел буц титуловани як велїкан и єден з основоположительох нашей националней култури на тих просторох.